Пастир, який шукає одну вівцю

Якщо порахувати, вчинок пастиря з притчі виглядає нерозважливо: залишити дев’яносто дев’ять у пустелі й піти за однією. Але притча й не про арифметику.

Вона про те, що в Божому рахунку немає «прийнятних втрат». Загублена вівця — не відсоток статистики, а конкретна, з упізнаваним голосом.

Що це означає для нас

Найчастіше ми загублюємося не в гріхах, а в буденності: непомітно, поступово, з відчуттям, що все нібито гаразд. І шукають нас теж непомітно — через людину, яка зателефонувала невчасно й дуже вчасно.

Цього тижня спробуйте бути тим, хто шукає. Згадайте одного, хто зник із поля зору громади, і просто запитайте, як він.