Проповідь на Квітну Неділю. Вхід Господній у Єрусалим (Віталій Тарасенко, 2017)

Бути жертвою чи принести себе в жертву?

Дорогі браття і сестри у Христі, ось завершуємо Святий Великий Піст і зустрічаємо Квітну Неділю. Спасибі усім вам за те, що цей піст був прoйдений разом і тому він не був такий важкий, адже багато зайвих, надуманих трудностей ми відкинули і ближнім нашим допомогли, щоб і вони відчули радість від стриманості, від молитви, від добрих діл.
Цей день Квітної неділі – це день великої радості, Торжество, яке розділяємо із Христом. Він входив у Єрусалим – і це було знаком сповнення Божої волі, про яку не одноразово Він згадував перед апостолами,

“Оце йдемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам, і насміхатимуться з нього, й уб’ють, і по трьох днях він воскресне” (від Марка 10,33,34 )

Сьогодні ми чули Євангелію про Марію, яка пожертвувала Христу цінне миро і Бог прийняв її жертву, захистивши пере Юдою лукавим. Чули про дітей Єврейських, які не свідомо віддавали честь і підтримку тому, хто віддасть життя за їхнє майбутнє!

А ми, підтримуючи Христа, духовно входимо у Страсний Тиждень. Для нас це пора, коли ми, дивлячись на Христа, хочемо пізнати святу Божу волю: Боже, як Ти хочеш, щоб ми послужили Тобі?
Підтримати Бога – це можливо?
У Світлому Торжестві Благовіщення ми бачимо яскравий приклад того, як Пречиста Діва Марія підтримала Божий план,  дозволила Богові  виявити Свою Святу – Любов до людства,  щоб Син Божий у своєму житті, смерті та воскресінні показав любов Отця до всіх нас, Його дітей.
А тепер перед нами стоїть щоденний вибір: підтримати Бога, Його план спасіння чи відкинути, і цим самим не прийняти спокусливу пропозицію егоїзму, спотвореного способу існування.
Жертвенність
У теперішньому суспільстві ми можемо побачити дві форми жертвенності.
Перша форма – це бути жертвою, показати себе в очах інших людей “бідною жертвою” і викликати жалість.
У сучасному суспільстві театралізованість стає щоденною формою життя, так зване одягання масок. Таким чином достатньо лише показати себе жертвою в очах інших людей, навіть не будучи нею, або навмисно спровокувати до себе насильство і потерпіти за це. Така нерозумна форма “бути жертвою”, щоб досягти якоїсь егоїстичної, підступної цілі, приносить тільки смуток,  журбу і фальшиві співчуття, вводить в оману.
Інша форма жертвенності і це бути жертвенним ім’я любові до ближнього і до Бога. Принести себе в жертву, посвятити своє життя, пожертвувати свої сили, час, матеріальні цінності. Христос є прикладом жертвенонї любові. Саме така жертвеність є спасаючою, бо добровільна, і несе в собі благородні почуття, спонукає до наслідування, викликає в серці іншого співчуття та підтримку. Така жертвеність приносить внутрішню радість навіть, якщо відчувається фізичний біль. Така жертвенність – дорога до покращ    ення, до світла, до радості, до вічності.
Ісус приніс себе в жертву, як викуп за багатьох! І за тебе?
Сьогоднішнє Торжество входу Спасителя в Єрусалим показує Його смирення і добровільність, показує Його бажання терпіти і   віддати все своє життя за тих, кого любить.  Жертва Спасителя по-сьогоднішній день спонукає нас дивитися на Його Святий Розп’яття і сокрушатися в серці, дякувати Йому, хотіти Його наслідувати.
На цій “землі терпінь” неможливо, щоб не було терпіння і страждання чи в нас особисто, чи в наших сім’ях, чи з іншими людьми. І якщо ми їх не можемо відкинути, тоді нам слід задуматися над тим: як ми їх переносимо, як ми терпимо?
То ж вступімо у Страсний тиждень, щоб думками і почуттями бути з терпіннями Христа, навчитися від Нього терпіти і любити,  принести себе в жертву заради інших, щоби ми всі отримали спасіння і  мали життя в повноті.
Йдемо до Страсної п’ятниці, щоб зустріти Воскресіння!

о.Віталій Тарасенко